Американський винахідник Деніель Хесс (Daniel Hess) створив машину для підмітання килимів «carpet sweeper» в 1860 р. Цього ж року отримав патент на свій пристрій. Це був перший попередник пилососа, обладнаний щітками, що обертаються, та вакуумним насосом для всмоктування. Прилад не мав пилозбірника, тому весь пил осідав в циліндричних ємкостях з водою. Внаслідок цього можна сказати, що пилосос для вологого прибирання з’явився раніше ніж пилосос для сухого прибирання. Однак, ця машина ніколи випускалася для широкого використання, оскільки була надто великою та важкою, а також для керування нею було необхідно дві людини.
Невдовзі було ще декілька спроб розробити пилосос, однак успіху в цьому досяг американець Айвз Макгаффі (Ives W. McGaffey) у 1869 р. Він розробив механічний пилосос, дизайн якого дуже схожий на сучасний вертикальний. Свій прилад винахідник назвав Вихор (Whirlwind). Пилосос вийшов у продаж, але керувати ним було досить важко. Оскільки людина повинна була бути спритною, креативною та мати достатньо сили, щоб одночасно пересувати важкий пилосос і крутити ручку для приведення в рух вентилятора для засмоктування потоку повітря з пилом. Цей пристрій так і залишився механічним, бо розробник не зміг обладнати його електричним мотором.
Перший пилосос з мотором був розроблений у 1901 р. інженером Хубеторм Сесіль Бутом (Hubert Cecil Booth), який отримав назву «Буркотливий Біллі» (Puffing Billy). Ця машина працювала на бензиновому двигуні, була громіздкою та важкою, а також оснащена вакуумним насосом потужністю в 5 кінних сил. Через свою вагу, пилососом повинні були керувати 4 людини, а пересували його возом з кіньми. З цієї ж причини, пилосос був обладнаний 30-метровим шлангом, котрий подавали крізь вікно. «Буркотливий Біллі» став популярним після того, як ним були прибрані бараки в лондонських доках. Першим VIP-клієнтом Бута був королівських двір, в якому перед коронацією Едуарда VII потрібно було вичистити великий блакитний килим Вестмінстерського абатства. Після цього королівська сім’я рекламувала машину своїм гостям. Одного разу у них в гостях був турецьких султан, якому так сподобалася машина, що одну з них він придбав для свого палацу. Це був тріумф. Невдовзі Бут заснував Британську компанію з виробництва пилососів (British Vacuum Cleaner Company). Наступним кроком у вдосконаленні цієї машини стала заміна двигуна внутрішнього згорання на електричний мотор.
Новина про успіх «Буркотливого Біллі» розлетілась по всім газетам і її помітив Джеймс Муррей Спенглер (James Murray Spangler). В той час він працював прибиральником на шкіряній фабриці, і внаслідок постійного контакту з запиленим повітрям у нього розвинулася астма. Після прочитаної новини Спенглер поставив собі за ціль створити портативний пристрій і в 1907 р він зробив електричний пилосос вагою 20 кг, який пересували дерев’яною палкою, а пил збирався в мішок з тканини. Один зі своїх перших зразків він показав своїй кузині, дружині Уїльяма Генрі Хувера (William Henry Hoover). Їй так сподобався винахід, що вона його придбала. Трохи згодом Уїльям Хуберт купив патент на виробництво пилососа і в 1908 р. разом зі Спенглером заснував компанію з виробництва пилососів – Electric Suction Sweeper Company. В ній Уїльям Хуберт став президентом, а Джеймс Спенглер – супервайзером. Через декілька років назву компанії змінили на Hoover Suction Sweeper Company. Перша модель пилососа, яка була випущена на цій фірмі отримала назву 1908 Hoover Model O.
Це були роки стрімкого розвитку пилососа. Багато науковців намагалися вдосконалити його, але найрозповсюдженіша модель пилососа була створена продавцем Алексом Веннером-Греном (Alex Wenner-Gren). Під час робочої поїздки до Відня, на прилавку одного з магазинів він побачив пилосос виробництва Санто. В цей самий час він замислився над створенням дешевого і більш легкого аналога. Через декілька років він зібрав команду інженерів для здійснення своєї мрії і у 1912 р. був створений і випущений пилосос Lux 1, яким було зручно користуватися вдома. Головною заслугою інженерів була заміна повітряного насоса на вентилятор, що зменшило вагу пристрою до 14 кг. Це був пеший пилосос компанії Electrolux.
В 1921 р. на цьому ж заводі був випущений пилосос циліндричної форми (Model V). Це був зручний та простий у використанні пилосос для дому. Спираючись на цю інновацію, конкуренти по всьому світу створювали свої прототипи. Одним із них був пилосос Ракета, який зробили в СРСР.
Але вдосконалення на цьому не закінчились, з’являлись нові різновиди пилососів. Вони розрізнялися за розміром: маленькі ручні пилососи для прибирання в машинах та величезні машини для прибирання вулиць, а також за принципом утримання пилу в пилососі: циклонні та ті, в яких пил осаджується у воді. Крім того, збільшився асортимент насадок, вдосконалилась якість пилозбірників, збільшилась потужність, знизився шум та інше.
Але найімпресивнішим кроком у його розвитку стало створення повністю автоматизованого пилососа. В 1997 р. Компанією Electrolux був представлений прототип робот-пилососа, а через декілька років ними був випущений пилосос першого покоління Trilobite, який міг прибрати підлогу в кімнаті та знайти зарядний пристрій. Але, як і у всіх першовідкривачів, він мав декілька недоліків:
- проблема з об’їздом предметів
- зупинявся на невеликій відстані від стін та предметів
- залишав невеликі неприбрані ділянки
Як і в будь-якій сфері діяльності, конкуренти не сплять і в 2002 р. американська фірма iRobot створила свій робот-пилосос Roomba. Він вмів змінювати направлення при зіткненні з предметами, знаходити забрудненні ділянки та круті спуски, що запобігало його падіння. Цей робот-пилосос швидко здобув широку популярність.
Ось так за свою сторічну історію величезний шумний пилосос перетворися в незамінного елегантного роботизованого помічника при господарюванні.
“Спагетті можна їсти найбільш успішно якщо їх втягувати, як пилосос”
Софі Лорен